Dornier Do 335 | |
---|---|
Dornier Do 335 в музеї Льотні та технічні характеристики зазначено для C-3/U4 | |
Призначення: |
Бомбардувальник Далекий розвідник Нічний винищувач Важкий винищувач |
Перший політ: | 26 жовтня 1943 |
Прийнятий на озброєння: | 1944 |
Знятий з озброєння: | 1945 |
На озброєнні у: | Третій Рейх |
Розробник: | Dornier |
Виробник: | Dornier-Werke GmbH |
Всього збудовано: | 40 |
Конструктор: | Клаудіус Дорньє |
Екіпаж: | 1 особа |
Крейсерська швидкість: | 685 (7100 м) км/год |
Максимальна швидкість (МШ): | 775 (6400 м) км/год |
Дальність польоту з ППБ: | 1800 км |
Бойова стеля: | 11400 м |
Швидкопідйомність: | 11 м/с |
Довжина: | 13,85 м |
Висота: | 5,00 м |
Розмах крила: | 13,8 м |
Площа крила: | 38,5 м² |
Шасі: | прибираються |
Споряджений: | 7400 кг |
Двигуни: | 2×V-12 Daimler-Benz DB 603 |
Тяга (потужність): | 2×2000 к.с. |
Гарматне озброєння: | 30-мм MK 103 |
Кількість точок підвіски: | 2 |
Внутрішнє бомбове навантаження: | 500 кг кг |
Підвісне озброєння: | 2×250 кг • 2×300 паливні баки |
Кулеметне озброєння: | 2×20-мм MG 151/20 |
| |
Dornier Do 335 у Вікісховищі |
Dornier Do 335 Pfeil (Стріла) — багатоцільовий літак (важкий винищувач, нічний винищувач, швидкісний бомбардувальник, розвідувальний літак) компанії Dornier, збудований для Люфтваффе на завершальному етапі Другої світової війни. На сьогодні один із найшвидших у світі літаків з поршневим двигуном.
Професор Клаудіус Дорньє 1937 року запатентував схему літака з двома повітряними гвинтами спереду і ззаду корпусу, що приводились в дію двома моторами, розміщеними в корпусі спереду і в центральній частині літака. На цій основі 1940 року збудували дослідний літак Schremp-Hirth Gö 9, бомбардувальник Dornier P.231, проект якого замінили на багатоцільовий Dornier Do 335 Pfeil, що 26 жовтня 1943 року здійснив перший політ. На літак встановили два мотори Daimler-Benz DB 603E. Після позитивних результатів випробувань було замовлено 14 літаків-прототипів Do 335 і 21 серій А0 (тестування мотора, приладів), А1 (винищувач). Завдяки розміщенню моторів всередині корпусу поблизу центру мас літак був надзвичайно маневреним, з великою дальністю, швидкістю завдяки малому лобовому опору (в порівнянні з 2-моторними важкими винищувачами), значній потужності, розміщенню другого гвинта ззаду. Крісло пілота мало систему катапультування. Розроблялись серії[1]:
На основі версії А розроблялась версія В з потужнішими моторами, посиленою конструкцією, озброєнням, панцирним захистом кабіни:
На основі Do 335 розроблялись проекти дальнього розвідувального літака Dornier Do 635, експериментальні Dornier P.254 (Dornier Do 435, Dornier Do 535).
У липні 1944 року було направлено перший розвідувальний Do 335 V3 до 1-го розвідувального з'єднання. У вересні 1944 року створили Випробувальну команду 335 для тестування в бойових умовах декількох прототипів Do 335 А0. Нічний винищувач Do 335 V10 передали для випробовувань до ескадрильї I./NJG 3. У безпосередні бойові зіткнення з ворожою авіацією Dornier Do 335 не вступали. Пілоти союзників декілька разів зустрічали в небі Do 335, але ті за рахунок значної переваги у швидкості ухилялися від бою.
Пізньої осені 1944-го Do 335 A-0 був переведений до Рехліна в Померанії. З наближенням фронту він перелетів до Праги, згодом до баварського Оберпфаффенгофена. Там дістався в руки американців, які перевели його до США у дослідний центр[2] флоту США. Після завершення випробувань його передали до Національного музею авіації і космонавтики США Смітсонівського інституту, де його 1947 року не бажали експонувати, передавши до Центру Стівена Удвара-Гезі.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Dornier Do 335 |
|
|