Як і у «Максима», автоматика MG-08 працює за системою використання віддачі ствола.
Вермахт почав Другу світову війну, маючи на озброєнні, крім інших зразків кулеметів, 42722 станкових важких кулемета MG-08/15 і MG-08/18. До початку Другої світової війни кулемет MG-08 був вже застарілою зброєю, його застосування у німецькій армії пояснювалося лише браком більш нових і сучасних кулеметів.
MG-08/15. У 1915 році MG-08 був модифікований — стали застосовуватися двоногі сошки (замість трипода), а також додане пістолетне руків'я. Крім модифікацій, його відрізняло від оригіналу зменшення ваги (на 18 кг) і покращена мобільність на полі бою.
lMG-08/15 (luftgekühltes Maschinengewehr). Версія з повітряним охолодженням була розроблена як авіаційний кулемет. У ньому були відсутні кожух водяного охолодження, сошки і рукоятка, а охолодження проводилося за допомогою потоку повітря.
MG08/18. У 1918 році був запущений у виробництво кулемет з повітряним охолодженням, який важив 15 кг. По суті він уже був зброєю підтримки піхоти, а не зброєю оборони, що дозволило застосовувати його в наступальних операціях на пізніх етапах Першої світової війни.
Тип 24. Після закінчення Першої світової війни Німеччина масово поставляла в Китай MG 08. В 1935 була досягнута домовленість про ліцензійний випуск. Китайський кулемет отримав назву «Тип 24». Широко використовувався під час Другої світової війни та також Громадянської війни всіма сторонами конфлікту. Знятий з озброєння у 1960-х роках. Кулемет випускався як у варіанті 7,92×57 мм Маузер, так і радянського 7,62×54 мм. Використовувався під час Корейської війни, передавався В'єтнаму, Індонезії, Малайзії.
Фінляндія: перші MG-08 з'явились у країні під час Громадянської війни як передані Білої Армії від нінмецької дивізії Балтійського моря. У 1919 з Франції прийшла партія з 100 MG-08. У 1924 більшість були передані до Польщі у рамках обміну зброї німецького калібру 7,92 мм x 57 на російський 7,62 мм x 54 R. Іншу були продані за кордон на початку 1930-х. У червні 1941 Фінляндія купувала 988 MG-08 у Німеччині. Ці кулемети використовувались у частинах берегової оборони та у фортифікації. На червень 1944 на озброєнні було ще 982 одиниць. Післі закінчення війни були здані на склади (на 1951 — 620). Продані на міжнародному ринку зброї через фірму Interarmco у 1959—1960[1].