PPP (англ. Point-to-Point Protocol) — протокол точка-точка.

Протокол канального рівня мережевої моделі OSI.

PPP — це механізм для створення й запуску IP (Internet Protocol) й інших мережевих протоколів на послідовних лініях зв'язку — прямий послідовний зв'язок (по нуль-модемному кабелю), зв'язок поверх Ethernet або модемний зв'язок по телефонних лініях.

Використовуючи PPP, можна під'єднати комп'ютер до PPP-сервера й одержати доступ до ресурсів мережі, до якої під'єднаний сервер так, начебто ви підключені безпосередньо до цієї мережі.

Протокол РРР є основою для всіх протоколів другого рівня. Зв'язок по протоколу РРР складається із чотирьох стадій: встановлення зв'язку (здійснюється вибір протоколів аутентифікації, шифрування, стиснення і встановлюються параметри з'єднання), визначення автентичності користувача (реалізуються алгоритми аутентифікації, на основі протоколів РАР, CHAP або MS-CHAP), контроль повторного виклику РРР (необов'язкова стадія, у якій підтверджується справжність віддаленого клієнта), виклик протоколу мережевого рівня (реалізація протоколів установлених на першій стадії). PPP включає IP, IPX й NetBEUI пакети всередині PPP кадрів.

Зазвичай використовується для встановлення прямих з'єднань між двома вузлами. Широко застосовується для з'єднання комп'ютерів за допомогою телефонної лінії. Також використається поверх широкосмугових з'єднань. Багато хто з провайдерів використають PPP для надання комутованого доступу в Інтернет.

PPP протокол був розроблений на основі HDLC і доповнений деякими можливостями, які до цього зустрічалися тільки в пропрієтарних протоколах.

Link Control Protocol (LCP) забезпечує автоматичне налаштування інтерфейсів на кожному кінці (наприклад, установка розміру пакетів) і опціонально проводить аутентифікацію. Протокол LCP працює поверх PPP, тобто до роботи LCP повинен бути PPP зв'язок.

RFC 1994 описує Challenge-handshake authentication protocol (CHAP), який є найкращим для з'єднань з провайдерами. Вже застарілий Password authentication protocol (PAP) все ще іноді використовується.

Іншим варіантом аутентифікації через PPP є розширений протокол аутентифікації (EAP - Extensible Authentication Protocol).

Після того, як з'єднання було встановлено, поверх нього може бути налаштована додаткова мережа. Зазвичай використовується Internet Protocol Control Protocol (IPCP), хоча Internetwork Packet Exchange Control Protocol (IPXCP) і AppleTalk Control Protocol (ATCP) були колись популярні. Internet Protocol Version 6 Control Protocol (IPV6CP) отримає більше поширення в майбутньому, коли IPv6 замінить IPv4 як основний протокол мережного рівня.

PPP дозволяє працювати декільком протоколам мережного рівня на одному каналі зв'язку. Іншими словами, всередині одного PPP-з'єднання можуть передаватися потоки даних різних мережевих протоколів (IP, IPX Novell і т. д.), а також дані протоколів канального рівня локальної мережі. Для кожного мережевого протоколу використовується протокол управління мережею (NCP) який його конфігурує (погоджує деякі параметри протоколу).

PPP виявляє закільцьовані зв'язки, використовуючи особливість, що включає магічні числа. Коли вузол відправляє повідомлення PPP LCP, вони можуть містити у собі магічне число. Якщо лінія закільцьована, вузол отримує повідомлення LCP з його власним магічним числом замість отримання повідомлення з магічним числом клієнта.

• Link Control Protocol встановлює і завершує з'єднання, дозволяючи вузлам визначати налаштування з'єднання. Також він підтримує і байт-, і біт-орієнтовані кодування.
• Протокол управління мережею (Network Control Protocol) використовується для визначення налаштувань мережевого рівня, таких як мережева адреса або налаштування стиснення, після того як з'єднання було встановлено.

• PPPoE
• Протокол PPP

Це незавершена стаття про комп'ютерні мережі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.